П

ро розвиток освіти на Самбірщині в часи Давньоруської держави до нас не дійшло практично ніяких відомостей. Із впровадженням християнства на Русі при церквах та монастирях для заможних дітей відкривали школи, учителями яких були священики та дяки, а підручниками слугували богослужбові книги, переважно Псалтирі.

З хронік відомо, що така школа існувала при церкві Святого Пилипа у посаді Погонич з ХІІІ ст.. Ймовірно в ній вчився гетьман Петро Сагайдачний.

З 1573 року відомий учений Григорій Самбірчик заповів самбірській школі цілу свою книгозбірню, парафіяльна школа почала користуватися добірною бібліотекою, що знаходилася під наглядом плебана та міського уряду. Багато для розвитку українського шкільництва зробило передміське православне братство при церкві Святого Пилипа, утворене 1644 року.

З 1862 року гімназисти-українці домоглися від австрійського уряду запровадження у народних школах та гімназії викладання української мови, спочатку факультативно, а згодом як обов’язковий предмет.

В ті часи багато для українського шкільництва зробило товариство «Рідна школа», яке було засноване 1881 року у Львові. Самбірську філію цього товариства відкрили 1897 року. Товариству вдалося заснувати школи, а також створити фонд допомоги вчителям, видавати підручники, журнал «Учитель» для вчителів та «Дзвіночок» для дітей.

У нашому місті до 1939 року існувало ряд державних шкіл, а саме: народна початкова школа ім. Станіслава Костки по вул. Поводовій (тепер СШ №3); народна початкова школа ім. Яховича по вул. Середній (тепер СЗШ№4); початкова школа на Завидівці (там тепер МРЕВ). Також були: міська 7-ми класна школа ім. Королеви Ядвіги (тепер СШ № 7), народна 7-ми класна школа ім. Елізи Ожешко (тепер медучилище).

Великою популярністю користувалася перша державна чоловіча гімназія ім. Адама Міцкевича гуманітарного типу по вул. Січових Стрільців, 10 (тепер Самбірська гімназія); друга державна чоловіча гімназія ім. М. Коперника (математично-природничого типу) на вул. Січових стрільців, а у 1912 році в Самборі було відкрито приватну жіночу гімназію ім. Марії Конопницької на вул. Филипчака 14 (тепер старий корпус педагогічного коледжу). При гімназії був відкритий 2-річний жіночий ліцей гуманітарного типу. Була приватна кравецька гімназія ім. Станіслава Собінського на вул. Чайковського, яка у 1937 році перетворена у жіночий ліцей.

У Самборі професор Теодор Біленький разом з професорами Іваном Филипчаком і Володимиром Волинським та шкільним катехитом священиком Михайлом Юзв’яком організували приватну жіночу учительську семінарію. Організатори семінарії стали її вчителями. До них приєдналися А. Княжинський, М. Скорик, К. Шумський, І. Чиж та багато інших відомих вчителів Самбора.

У 1932 році Т. Біленький реорганізував семінарію в гімназію змішаного типу, щоб українська молодь мала можливість здобувати середню освіту і вступати у вищі навчальні заклади. Тоді директором гімназії став професор Михайло Скорик. При гімназії діяла школа вправ (початкова школа).

В місті до 1939 р. була побудована ще одна школа по вул. Дрогобицькій, 1 (сучасна вул. І. Франка, тепер СШ №1), але повністю не закінчена через початок війни.

У 1940-1941 навчальному році українських шкіл у Самборі стало чотири. Українська приватна гімназія «Рідна школа» була перетворена на середню школу №1 і її директором залишився Михайло Скорик. Їй було присвоєно ім’я Тараса Шевченка і кілька класів переведено з вул. Повтурної (сьогодні інфекційна лікарня) до новозбудованого будинку на вул. І. Франка (тепер СШ №1).

Тоді ж у 1939-1940 роках замість педагогічного ліцею була відкрита педагогічна школа, яку розмістили у колишній жіночій гімназії ім. Конопницької (тепер старий корпус педагогічного коледжу).

В червні 1941 р. у місті відкрито державну учительську семінарію, котра знаходилася на другому поверсі головного корпусу теперішньої гімназії, директором якої став Гнат Мартинець. При семінарії працювала семикласна чоловіча школа вправ, яка розміщувалася на першому поверсі цього ж будинку, і керував нею Володимир Сілецький. Діяла тоді у Самборі жіноча семирічна школа, в будинку сьогоднішньої стоматологічної поліклініки, її директором була Ольга Біленька.

Великі зміни сталися в шкільництві Самбора після другої світової війни. Число шкіл і вчителів у них значно збільшилося. Всі школи міста відновили навчання в кінці вересня 1944 року.

У післявоєнний період було відкрито 15 дошкільних закладів (7 із них у новозбудованих приміщеннях). Діяли: Будинок піонерів, ДЮСШ, музична школа, станція юних техніків і станція юних натуралістів, дитяча картинна галерея, була створена Мала академія наук. Крім названих закладів освіти в місті функціонували: медичне училище (з 1953року), педагогічне училище(з 1945 року), культ училище (з1953 року), статтехнікум (з 1945  року), ПТУ.

Із здобуттям незалежності України з 1991 р. освітяни нашого міста активно працюють над національно-патріотичним вихованням молодого покоління, продовжуючи давні освітянські традиції. З 1999 року на базі СШ №2 було створено Самбірську гімназію та початкову школу №2. У місті діє 9 дошкільних закладів, 8 загальноосвітніх шкіл, два ліцеї, педагогічний коледж ім. Филипчака, технікум економіки та інформатики, медичний коледж, коледж культури. На вимогу часу в місті працює дитяча спортивна школа, центр позашкільної освіти. З учнями працюють висококваліфіковані вчителі.